І
ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: «Учителю, що
мені робити, щоб вічне життя осягнути?» 26 . А Ісус мовив до нього: «В законі
що написано? Як там читаєш?» 27 . Озвався той і каже: «Люби Господа, Бога
твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою
твоєю; а ближнього твого, як себе самого.» 28 . «Ти добре відповів», сказав
(Ісус), «роби це й будеш жити.» 29 . Та той, бажаючи себе самого виправдати,
каже до Ісуса: «А хто мій ближній?» 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: «Один чоловік
спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й
побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. 31 . Випадком ішов якийсь
священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. 32 . Так
само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. 33 . Але один
самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його,
змилосердився. 34 . Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх
оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й
доглянув за ним. 35 . На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві
й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі,
коли повернуся. 36 . Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що
потрапив розбійникам у руки?» 37 . Він відповів: «Той, хто вчинив над ним
милосердя.» Тоді Ісус сказав до нього: «Іди і ти роби так само.»
Уривок
Лк 10, 25 – 37 складається з двох частин
(10, 25 – 28: запитання про унаслідування вічного життя та 10, 29 – 37: заклику
бути ближнім на прикладі милосердного самарянина) та об’єднаний вживанням спільних
слів: ποιεω (poieo – робити, чинити)
у 10: 25, 28, 37 та πλησιον (plesion – ближній, сусід, той хто є поруч) у 10: 27, 29, 36.